-Доброта. Доброта учителя до учня – це мати доброти серця довсього світу.  

-Щирість. Вчительська щирість – умова духовного єднання з учнем. - Вдячність. Відданість учителя примножує в учневі надію на порятунок і дарує йому притулок.  Потрібно тільки відкрити його – на основі любові зростуть усі інші гуманні прояви. 

​

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

 Особистість не може не бути педагогом та навпаки. Потрібно, щоб особистість виховувала особистість (моральне, патріотичне, трудове виховання).На мій погляд, особистість - це щира, цілісна, духовно багата  людина, яка живе згідно свого покликання на основі історичних і культурних традицій, здатна постояти за свободу, незалежність країни. Це людина, яка зуміла виявити свої схильності, розкрити свої таланти, подолати свої недоліки і завдяки цьому домогтися успіху в житті і бути щасливою. При цьому вона з повагою ставиться до інших, не дозволяє собі презирливого і поверхового ставлення до них. Іноді кажуть «сильна особистість», але сила - не означає жорсткість. На мою думку, людині потрібна сила особливо для того, щоб бути добрим, співчуваючим, навіть вміти поступитися своїми інтересами заради іншої людини. Мені здається, золоте правило «поступай з іншими так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою» працює у всіх сферах життя і допомагає не збитися з правильного шляху. Отже, для того, щоб сформувати свою особистість, потрібно постійно розвиватися і самовдосконалюватися, шукати те, що приносить радість, бути щирим і поважати інших.

   Людина все своє життя навчається та виховується  і навчає та виховує інших іноді не підозрюючи цього, тобто э водночас вчителем та учнем. Цей процес безперервний, а уявіть на мить, що розірвано зв'язок між вчителем та учнем. Виникне колапс та «топтання на місці». З одного боку великий життєвий досвід, вміння та навички, моделі поведінки, а з іншого порожнина. Але цього не буде, тому що порожнина хочемо ми цього чи ні постійно заповнюється поки не настане рівновага. Дуже важливо заповнити цю порожнину людяністю. В цьому і є покликання сучасного педагога -  не тільки заповнить духовну порожнину знань, моделей поведінки, а ще й навчити учня вчитися. Приклавши зусилля у навчанні людина ніколи не зупинне свій розвиток, а навіть буде обганяти минуле покоління. Тому що лише те, що нас обганяють, говорить про те, що життя триває, змінюється і вдосконалюється. І дай Бог, щоб наше майбутнє покоління було розумнішими, освіченішими, добрішими, людянішими!

​